Спори це: Спора — Вікіпедія – спора — Словник української мови

Спора — Вікіпедія

Спори хвоща при 400-кратному збільшенні під мікроскопом

Спора (від грец. σπορα — «насіння») в біології — репродуктивна структура, пристосована для поширення і виживання в неактивному стані протягом довгого періоду часу за несприятливими умовами. Спори формують частину життєвого циклу багатьох рослин, грибів, деяких бактерій та найпростіших[1]. Головною різницею між спорами і насінням, іншою структурою, призначеною для розмноження, є незначна кількість поживних речовин, що міститься у спорі.

Багато видів бактерій володіють здатністю до спорооутворення, яка полягає в тому, що при настанні умов, несприятливих для життя, клітина змінює свою структуру, об'єм і форму, часто також втрачає воду.

Найвідомішим та найбільш пристосованим до екстремальних умов типом бактеріальних спор є ендоспори, що формуются всередині клітини деякими представниками типу Firmicutes, наприклад, грам-позитивними Bacillus, Anaerobacter, Heliobacterium та Clostridium.[2]

Майже в усіх випадках формується одна ендоспора, тобто це не є процесом розмноження, хоча Anaerobacter може формувати до семи ендоспор на клітину[3]. Ендоспори мають центральне ядро, складене з цитоплазми що містить ДНК та рибосоми, оточене шаром корки і захищене непроникною і жорсткою оболонкою. Ендоспори не показують ніякого метаболізму і можуть витримати екстремальний фізико-хімічний тиск, наприклад високі рівні ультрафіолетового випромінювання, гамма-випромінювання, детергентів, дезинфікуючих засобів, нагрівання, тиску і висушування[4]. У такому неактивному стані ці організми, у деяких випадках, можуть залишатися життєздатними протягом мільйонів років[5][6] та виживати навіть у космічному просторі[7].

Інші види бактерії формують різні типи і форми спор, так метан-окислюючі бактерії роду Methylosinus формують так звані екзоспори, названі так тому що вони формуються брунькуванням на кінці клітини. Інші типи спор, так звані «цисти», утворюються членами родів Azotobacter, Bdellovibrio (бделоцисти), і Myxococcus (міксоспори). Вони стійкі до висушування та інших шкідливих умов, але меншою мірою, ніж ендопори. Нитчасті Actinobacteria формують відтворюючі спори двох категорій:

кондіціоспори, які є ланцюжками спор, сформованих з міцелієподібник ниток, та спорангієспори, які формуються в спеціалізованих мішечках, спорангіях[8].

Часто у вигляді спор ефективніше проходить розселення, тому що частково зневоднена клітка має меншу масу і може розноситися вітром або тваринами у висушеному стані. Деякі спори, такі як міскоспори, формуються у вигляді плодових тіл, що містять багато тисяч спор, що переносяться птахами і служать для поширення бактерії на нові території.

Мейоспорангії на нижній частині листка папороті.

У циклі розвитку рослин, починаючи з зеленими водоростями і закінчуючи покритонасінними, послідовно чергуються стадії спорофіту (рослини, створюючої спори) і гаметофіту (рослини, створюючої гамети). Так, у папороті спорофітом є доросла рослина, що поширює спори; з кожної такої спори зростає заросток, гаметофіт: він утворює гаметангії — жіночі архегоніїї і чоловічі антеридії, в яких розвиваються статеві гамети що, зливаючись (зазвичай перехресно з різних рослин), утворюють зиготу, яка розвивається на заростку і зростає в дорослу рослину.

Розмноження спорами — безстатеве, проте спори беруть участь в процесі статевого розмноження у насінних рослин. Доросла рослина тут є спорофітом, створюючим макро- (жіночі) і мікроспори (чоловічі), які розвиваються відповідно в яйцеклітину і зріле пилкове зерно, що є гаметофітом.

Спори грибів та найпростіших[ред. | ред. код]

У грибів спори часто класифікуються за структурою, в якій відбувається мейоз і утворення спори. Тому що ці структури части залежать від таксономічного походження виду, тип спори — часто характеристика таксона грибів. Такими типами спор є:

  • Спорангіоспори: спори, що утворюються в спорангіях, наприклад у грибів-зигоміцетів (Zygomycota).
  • Аскоспори: спори, що утворюються в асках (сумках) аскоміцетів (Ascomycota).
  • Базидіоспори: спори, що утворюються в базидіях базидіоміцетів (Basidiomycota).
  • Еціоспори: спори, що утворюються в еціях деяких грибів, наприклад, плісняви.
  • Уредіоспори: спори, що утворюються в уредіях деяких грибів, наприклад, плісняви.
  • Теліоспори: спори, що утворюються в теліях деяких грибів, наприклад, плісняви.
  • Ооспори: спори, що утворюються в оогоніях, ооміцетів (Oomycetes).
  • Карпоспори: спори, що утворюються в карпоспорофітах червоних водоростей (Rhodophyta).
  • Тетраспори: спори, що утворюються в тетраспорофітах червоних водоростей.
  1. ↑ The Spores FAQ. Архів оригіналу за 27 вересень 2007. Процитовано 6 березень 2008. 
  2. ↑ Nicholson W, Munakata N, Horneck G, Melosh H, Setlow P (2000). Resistance of Bacillus endospores to extreme terrestrial and extraterrestrial environments. Microbiol Mol Biol Rev 64 (3): 548 – 72. PMID 10974126. 
  3. ↑ Siunov A, Nikitin D, Suzina N, Dmitriev V, Kuzmin N, Duda V. Phylogenetic status of Anaerobacter polyendosporus, an anaerobic, polysporogenic bacterium. Int J Syst Bacteriol. 49 Pt 3: 1119 – 24. PMID 10425769. 
  4. ↑ Nicholson W, Fajardo-Cavazos P, Rebeil R, Slieman T, Riesenman P, Law J, Xue Y (2002). Bacterial endospores and their significance in stress resistance.
    Antonie Van Leeuwenhoek
    81 (1 – 4): 27 – 32. PMID 12448702. 
  5. ↑ Vreeland R, Rosenzweig W, Powers D (2000). Isolation of a 250 million-year-old halotolerant bacterium from a primary salt crystal. Nature 407 (6806): 897 – 900. PMID 11057666. 
  6. ↑ Cano R, Borucki M (1995). Revival and identification of bacterial spores in 25- to 40-million-year-old Dominican amber. Science 268 (5213): 1060 – 4. PMID 7538699. 
  7. ↑ Nicholson W, Schuerger A, Setlow P (2005). The solar UV environment and bacterial spore UV resistance: considerations for Earth-to-Mars transport by natural processes and human spaceflight. Mutat Res 571 (1 – 2): 249 – 64. PMID 15748651. 
  8. ↑ Encyclopedia Britannica: Bacteria[недоступне посилання з червень 2019]

спора - это... Что такое спора?

  • СПОРА — СПОРА, лат. зародыши в безцветковых, бессемянных растениях, которые хорошо бы называть споровыми, вместо тайнобрачными. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …   Толковый словарь Даля

  • спора — азигота, конидия, гонидия Словарь русских синонимов. спора сущ., кол во синонимов: 41 • автоспора (1) • …   Словарь синонимов

  • СПОРА — СПОРА, споры, жен. (греч. spora посев) (биол.). Особое образование, посредством которого совершается бесполое размножение бесцветковых растений (водорослей, грибов, мхов и т.д.) и некоторых одноклеточных животных (споровиков). У многих низших… …   Толковый словарь Ушакова

  • СПОРА — СПОРА, ы, жен. Служащий для размножения и выживания в неблагоприятных условиях зачаток растительного организма, гриба, а также нек рых простейших животных. | прил. споровый, ая, ое. Споровые растения (размножающиеся спорами). Толковый словарь… …   Толковый словарь Ожегова

  • Спора — (у грибов). В микологии образовалась целая терминология дляобозначения различных С., происхождение которых представляет весьмахарактерные особенности в известных группах. Различные типы плодоносныхорганов у грибов рассматриваются как… …   Энциклопедия Брокгауза и Ефрона

  • СПОРА — англ.spore нем.Spore франц.spore см. > …   Фитопатологический словарь-справочник

  • спора — бот. Книжное заимств., по видимому, через нем. Sроrе спора от лат. sроrа, греч. σπορά посев ; см. Дорнзейф 49. Преобр. (II, 366) предполагает в качестве источника греч. σπόρος рассеянный, одиночный …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • спора — spore спора. Возникающая в результате митоза (митоспора) или мейоза (мейоспора) специфическая клетка грибов и растений, служащая для размножения; по месту формирования различают экзоспоры (образуются на поверхности органа) и эндоспоры (образуются …   Молекулярная биология и генетика. Толковый словарь.

  • спора — Заимств. в XVIII в. из лат. яз., где spora < греч. spora «спора» < «посев» …   Этимологический словарь русского языка

  • спора — spora statusas T sritis augalininkystė apibrėžtis Specializuota grybų ir augalų dauginimosi ląstelė. atitikmenys: angl. spore rus. спора …   Žemės ūkio augalų selekcijos ir sėklininkystės terminų žodynas

  • Корпоративні спори — Вікіпедія

    Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

    Корпоративний спір — вважається спором між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів[1].

    Загальні питання щодо корпоративних спорів[ред. | ред. код]

    Правовідносини у сфері корпоративних спорів регулюються наступним законодавством: Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про депозитарну систему України», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», «Про фермерське господарство», «Про кооперацію».

    До корпоративних спорів належать: спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них; спори за позовами акціонерів приватних акціонерних товариств про переведення на них прав та обов'язків покупця акцій у зв'язку з порушенням їхнього переважного права на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства; спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи та юридичною особою щодо права власності на майно, передане юридичній особі як вклад до статутного (складеного) капіталу (ч. 1 Постанови Пленуму Господарського Суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»)

    [1].

    До корпоративних спорів не належать:

    • спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття;
    • спори між акціонерами, АТ та депозитарними установами, пов'язані з укладенням, зміною, розірванням, виконанням або визнанням недійсними договорів про відкриття та обслуговування рахунків у цінних паперах, зазначених у статті 5 Закону України «Про депозитарну систему України»;
    • спори, пов'язані з управлінням активами корпоративних інвестиційних фондів;
    • спори, пов'язані з розподілом майна подружжя, вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств;
    • спори про визнання права власності на акції, спори щодо укладення, розірвання, зміни, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій;
    • спори між набувачем права власності на частку в статутному капіталі та учасниками ТОВ або ТДВ про право власності на частку
    • спори про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи за позовами суб'єктів владних повноважень, що здійснюють контроль за діяльністю юридичної особи, а також органів, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб (п.1.7-1.8 ч. 1. Постанови Пленуму Господарського Суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»)[1].

    Ознаки корпоративних спорів[ред. | ред. код]

    • Корпоративний спір виникає між учасниками корпоративних правовідносин. Тобто, відповідно до ст.2 ГК України поряд із суб'єктами господарювання, учасниками відносин у сфері господарювання є особи, які виступають засновниками таких суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно- господарські повноваження на основі відносин власності
      [2]
      . Корпоративні відносини є особливим видом відносин у сфері господарювання, оскільки не мають ознак господарсько-виробничих відносин.
    • Корпоративні спори розглядаються виключно господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства (ст. 16 ГПК України).
    • В основі корпоративного спору завжди знаходиться порушення суб'єктивного корпоративного права.
    • Практична цінність корпоративного спору. Корпоративний спір виникає з приводу матеріальних правовідносин між юридично рівними учасниками корпоративних відносин щодо набуття, здійснення та припинення їх корпоративних прав та інтересів.
    • Предметом корпоративного спору завжди є корпоративні права.

    Окрім названих корпоративним спорам притамані ознаки інших юридичних спорів. Зокрема, наступні ознаки: існування або припущення про існування матеріальних правовідносин між учасниками спору; характер взаємного становища сторін спору; наявність суб'єктивного інтересу учасників; ознака практичної цінності[3].

    Класифікація корпоративних спорів[ред. | ред. код]

    Корпоративні спори поділяються за різними критеріями, одним з яких є суб'єктний склад корпоративного спору. Суб'єктами корпоративного права є учасники корпоративних правовідносин:

    1. спори, що виникають між учасниками, з приводу створення, діяльності, управління та припинення діяльності товариства;
    2. спори між господарським товариством та його учасником;
    3. спори між корпорацією чи учасником корпорації та будь-яким іншим учасником приватноправових відносин.

    За об'єктом корпоративні спори поділяються на:

    1. спори, які виникають з приводу майнових корпоративних прав;
    2. спори, які виникають з приводу організаційних корпоративних прав.

    Корпоративні спори ділять на дві великі категорії:

    1. Договірні;
    2. Позадоговірні.

    Договірні спори — це такі, які виникають з договору, наприклад, засновницького договору акціонерного товариства. Позадоговірні спори — це, всі інші спори, які виникають у разі порушення будь-яких корпоративних прав та інтересів[4].

    1. Бринцев О. В. Сутність правових спорів у сфері підприємництва та способи їх вирішення: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2001. — 228с.
    2. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 6. — Ст.56.
    3. Кузнєцова Н. С. Поняття, ознаки і класифікація корпоративних спорів / http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=133[недоступне посилання з липень 2019].
    4. Луць В. В., Васильєва В. А., Калаур І. Р., Кашина О. В., Кобецька Н. Р., Саракун І. Б. Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти): монографія / Академія правових наук України; НДІ приватного права і підприємництва / В.В, Луць (заг.ред.). — Т. : Підручники і посібники, 2007. — 318c.
    5. Мельник О. О. Корпоративне право України. Навчально-практичний посібник із зразками документів. — К.: ФОП Мельние О. О., 2008. — 368с.
    6. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник: — К.: Ін Юре, 1997. — 608с.

    Спороутворення бактерій

    Спори – це форма покояться фірмікутних бактерій, тобто бактерій з грампозитивними типом будови клітинної стінки. Спори утворюються при несприятливих умовах існування бактерій (висушування, дефіцит поживних речовин і ін. Всередині бактеріальної клітини утворюється одна спору (ендоспори). Освіта суперечка сприяє збереженню виду і не є способом розмноження, як у грибів. Спорообразующие бактерії роду Bacillus мають спори, що не перевищують діаметр клітини. бактерії, у яких розмір спори перевищує діаметр клітини, називаються клостридиями, наприклад, бактерії роду Clostridium (лат. Clostridium – веретено). спори кислотостійких, тому фарбуються за методом Ауєскі або за методом Ціля- Нільсена в червоний, а вегетативна клітина в синій колір.

    Багато паличкоподібні бактерії здатні утворювати в певних умовах спори. Такі бактерії, на відміну від всіх інших, називаються бацилами.

    Форма спір може бути овальної, кулястої; розташування в клітці – термінальне, тобто на кінці палички (у збудника правця), субтермінально – ближче до кінця палички (у збудників ботулізму, газової гангрени) і центральне (у сібіреязвенной бацили).

    Розміри суперечка, як правило, менше розмірів вегетативних клітин. У деяких випадках, однак, діаметр суперечки може перевищувати діаметр вегетативної клітини, внаслідок чого форма самої клітини при спорообразовании змінюється. Коли спору утворюється в центрі клітини, то ця клітина за формою нагадує веретено (клострідіум) ; в разі утворення суперечки в кінці клітини вона набуває форму барабанної палички (плектрідіум) .

    Спору довго зберігається через наявність багатошарової оболонки, діпіколіната кальцію, низького вмісту води і млявих процесів метаболізму. У сприятливих умовах спори проростають, проходячи три послідовні стадії: активація, ініціація, проростання.

    Спороутворення як властивість бактерій (бацил) з точки зору переробки та зберігання харчових продуктів є вкрай небажаним, оскільки утрудняє і ускладнює боротьбу з цими мікроорганізмами. Щоб знищити спори, наприклад, в консервах, їх доводиться стерилізувати, тобто піддавати нагріванню до температури 120 ° С, а такий нагрів негативно позначається на якості консервованих продуктів. Стерилізація молока істотно змінює його первинні властивості, призводить до втрати вітамінів. А якщо молоко не нагрівати до такої високої температури, то його неможливо буде довго зберегти. Так, пастеризоване молоко, яке нагрівається тільки до температури 80-90 ° С з метою збереження поживних речовин, псується при кімнатній температурі дуже швидко, тому що в процесі пастеризації знищуються лише вегетативні форми мікробів, а суперечки не гинуть. У нагрітому до кімнатної температури молоці вони проростають і швидко розмножуються, викликаючи псування цього продукту.

    Властивістю утворювати спори володіють багато бацили, що викликають небезпечні заразні хвороби, а також отруєння. До їх числа відносяться, наприклад, бацили сибірської виразки і бацили ботулізму.

    « Розмноження бактерій Систематика бактерій »

    Що таке спору? -

    Поняття «суперечки» відноситься здебільшого до галузі мікробіології та ботаніки. Призначення даного виду біообразованій залежить від категорії організму, який є господарем суперечки: у бактерій спори – це форма самозбереження в разі несприятливих умов, а ось у деяких рослин і грибів це форма розмноження. Дивно, але суперечки бувають жіночої і чоловічої статі, хоча фахівці звикли їх називати плюс-суперечки і мінус-суперечки, або привласнюють їм літерні позначення латиницею: a-суперечки і b-суперечки.

    Бактерії суперечки не виробляють і не утворюють. Вони при настанні небезпечних для їхнього існування умов просто самі перетворюються в суперечки шляхом часткової втрати води та уповільнення метаболізму. У такому вигляді їм не страшні майже ніякі механічні навантаження, температурні перепади і хімічні впливи.

    В увазі підвищеної полегшеності за рахунок втрати води спору бактерії також є зручним способом для розширення місць проживання даного виду бактерій.

    Є, проте, засіб для знищення таких бактеріальних спор – це всіма улюблений ультрафіолет. Саме тому найменша кількість бактерій можна знайти на поверхнях, схильних постійному сонячному опроміненню.

    У грибів і деяких видів рослин суперечки є засобом розмноження. Гриби, наприклад, виробляють мільйони, а іноді й мільярди спор, які з’являються з внутрішньої сторони грибний капелюшки. Після дозрівання вони розлетяться в різні боки по всьому світу.
    Але не всяка спору умудриться стати повноцінним грибом, тому що для її розвитку потрібно ряд обов’язкових умов: грунт певного складу, достатня температура і підвищена вологість. Такий спосіб розмноження був би приречений на провал, якщо б не величезна кількість вироблених грибами суперечка.

    Потрапивши в підходящі умови, спора проростає в гіфу, що в перекладі з грецького означає павутина. У міру зростання і збільшення кількості гілок гіфи утворюються більш великі і щільні утворення (міцелій), які потім переростають в плодове тіло.

    Спори рослин служать подвійної мети: для збереження в невідповідних умовах і для розмноження, тобто об’єднали в собі властивості бактеріальних спор і грибних. Вони являють собою в основному одноклітинні освіти, хоча зустрічаються і двухклеточного і зовсім рідко – багатоклітинні. Двостатевим притаманна саме спорах рослин.

    Розрізняють два види спор залежно від середовища проживання: зооспори, якими розмножуються в основному водорості, і просто суперечки, які є способом безстатевого наземного розмноження багатьох рослин (квіткових, хвойних та ін) і грибів. Зооспори забезпечені спеціальними рухомими виростамі цитоплазми, які називаються джгутиками або віями. За допомогою цих виростів вони деякий час переміщаються по воді, потім зупиняються, втрачаючи свої джгутики-вії, покриваються твердою оболонкою і з отриманого освіти виростає нова водорість. Спори ж наземних рослин (квіткових, хвойних, папоротей, хвощів, плаунів, мохів, цвілі) самі рухатися не в змозі і повністю залежать від повітряного переміщення.

    У голонасінних (хвойних) і покритонасінних (квіткових) рослин суперечки беруть участь в процесі чергування безстатевого (спорами) і статевого (зиготами) розмноження, тобто доросла рослина утворює макроспори (жіночі або плюс-суперечки) і мікроспори (чоловічі або мінус-суперечки), а вже з цих суперечка розвиваються зародковий мішок і зріле пилкові зерно, за допомогою яких на світ з’являється нове повноцінне рослина за умови його правильного запилення (запліднення ).

    Спорий | Spore Wiki | Fandom

    Спорий (англ. Spode) — бог фанатиков. Неясно, кто это, в игре присутствуют лишь упоминания о нём.

    Фанатики считают его самым могучим богом и тратят миллионы спорлингов (судя по сообщениям при покупке систем) на постройку храмов в его честь.

    О Спорие

    Имя Спория ("Spode") - это совмещённые слова "Spore" и "God" ("Спора" и "Бог"). О Спории известно немного, но свитки веры дают некоторую, если не всю информацию. Они подробно описывают, какой Спорий всемогущий и как его учения принесут просветление. Также Свитки говорят, что все, кто отвергает пути Спория, должны быть уничтожены.

    Они также говорят людям искать глаз Спория. Вероятно, это относится к Центру Галактики. После завершения этапа "Племя" на зелёную карточку, жители племени будут говорить о транспортных средствах, и над автомобилем будет большой глаз. Религиозные цивилизации на этапе "Цивилизация" также представлены стилизованным глазом, что означает, что символом религии Спория может быть глаз.

    Кроме того, согласно тому, что говорят империи фанатиков о миссиях доставки, у Спория есть щупальца. Это заставило некоторых поверить, что глаз Спория является Центром Галактики, а щупальца - руками спиральной галактики. Это означало бы, что Спорий - это вся Галактика. Основываясь на том, как упоминается Спорий, возможно, что Спорий создал Галактику по своему образу.

    Одна из миссий, которую вы можете получить от фанатиков, - это миссия по поиску, в которой они просят вас принести им существо определённого вида. Некоторые фанатики считают, что это существо относится к тому же виду, что и компаньон Спория, а это подразумевает, что Спорий, якобы, существует в физической форме.

    Интересные факты

    • Есть вероятность, что Спорий - это Уилл Райт, т.к. он создал галактику Spore.
    • Возможно, что Спорий - это Стив, но стоит отметить, что это маловероятно.
    • Спорием может являться сам Игрок.
    • Точных доказательств о его существовании нет, но в приключении Храм Спория молния убивает всех неверущих.
      • Сам "Храм Спория" переменован в "Церковь Спория".
    • Спорию противоположен Грядущий бог, бог шаманов.
    • Когда Шаманы дают зад

    Еристика — Вікіпедія

    Докази Сократа, фрагмент фрески художника Рафаеля у Ватикані

    Еристика (гр. eristikos — той, що сперечається, eris — суперечка, спір, боротьба) — мистецтво вести спір, діалог, дискусію, полеміку, диспут, дебати тощо; будувати переконливу аргументацію, ефективно критикувати погляди опонентів. Це риторика діалогічного мовлення, вчення успішної комунікації. Еристика є інтегральним мистецтвом, що виникає на стику знань та вмінь, які формуються логікою, психологією, етикою та риторикою.

    Філософи пояснюють, що слід розрізняти спір та суперечку. Як писав Рене Декарт: «Ніщо так не затінює істину, як суперечка». Девід Юм говорив, що «у суперечці перемагають не бійці, а сурмачі». Академік С. Б. Кримський у великому інтерв'ю газеті «День», підсумувавши, докладно та популярно пояснив: «У суперечці ніколи не народжується істина»[1].

    Спір є однією з форм людської комунікації, в межах якої уточнюються позиції опонентів, розробляється оптимальне вирішення проблеми, народжується істина. Спір — це публічне обговорення питань, що цікавлять учасників обговорення; це зіткнення різноманітних поглядів у процесі доказу та спростування. Не завжди спір завершується безумовною перемогою однієї зі сторін, але це не зменшує цінності комунікативного акту. Мистецтво спору можна охарактеризувати двома основними ознаками: доказовістю та переконливістю. Доказовість — логічний вплив на опонента, спрямований на сприйняття ним тої чи іншої ідеї. Мішель де Монтень у своїй праці «Вміння розмовляти» або «Вміння вести спір» пише: « Той, хто заперечує мені, пробуджує в мене не гнів, а увагу. Мене вабить співбесідник, який суперечить мені й тим самим вчить мене. Загальною справою і його, і моєю має бути істина». Уміння переконувати під час спору багато в чому залежить від людини, яка переконує: чи вміє вона справити на слухачів приємне враження своїм зовнішнім виглядом, поведінкою, манерами… Для того, щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи, правильно їх сформулювати й викласти. Якщо промовець сповнений натхнення, то він неодмінно викличе зацікавлення слухачів і передасть частину свого натхнення.

    Дискусія (лат. discussio — розгляд, дослідження) — це один із способів обміну думками; різновид спору, в межах якого розглядається, досліджується, обговорюється певна проблема з метою досягти вагомого її вирішення. Як правило, учасниками дискусії є дві або більше осіб, що володіють необхідними знаннями про питання, яке обговорюється. Важливим компонентом дискусії є аргументи.

    Полеміка (гр. polemos — війна, спір; polemikos — войовничий, ворожий) — дискусія (усна або письмова) на спірну тему; різновид спору, в межах якої основні зусилля сторін спрямовані на утвердження своєї позиції відносно предмету, що обговорюється. На відміну від дискусії, у полеміці присутнє змагання, боротьба, певний ступінь войовничості та ворожості, що обумовлюється метою, яку визначили учасники полеміки. Якщо для дискусії головним є пошук істини шляхом вдалої постановки та зіставлення аргументів і контраргументів, то для полеміки головним є досягнення перемоги шляхом зіткнення різних поглядів, утвердження власного погляду, хоч і на шкоду істині. У дискусії протилежні сторони називаються опонентами, у полеміці — супротивниками, суперниками, конкурентами. У дискусії опоненти шукають істину, компроміс, консенсус, угоду, злагоду; у полеміці — утвердження власного погляду, перемоги своєї позиції. Дискусія ведеться за певними правилами і за згодою її учасників. Тема дискусії формулюється заздалегідь або на початку дискусії. Учасники її почергово висловлюють свої положення, думки, спростування, в результаті чого дискусія набуває логічного, зв'язного характеру. Мовні засоби дискутування мають бути прийнятними для всіх учасників дискусії, толерантними. Використання не передбачуваних засобів засуджують і це може призвести до закінчення дискусії без висновків. Натомість в полеміці не дотримуються таких правил. У ній перемагає ініціатива суперників, ситуативність спілкування, непередбачувані і раптово знайдені «під руку» засоби не завжди переконливої, але наполегливої і напористої аргументації.

    Диспут (лат. disputo — розмірковую, веду спір, тлумачу, приводжу докази за та проти досліджую) — це заздалегідь підготовлена і проведена у певний час на обрану тему (наукову, політичну, літературну тощо) публічний спір між попередньо визначеними опонентами. Тему обирають таку, яка містить у собі складну проблему, різні тлумачення або різновекторні шляхи її розв'язання. Саме тому не менше двох промовців повинні опонувати один одному, щоб усебічно висвітлити проблему і знайти шляхи її вирішення.

    Дебати (фр. debates, від debattre — обговорювати, дебатувати) — представлення своїх ідей, поглядів, концепцій, програм, свого бачення розв'язання важливих державних, громадських проблем на противагу іншій стороні (учаснику) дебатів.

    1. Яцимірська М. Культура фахової мови журналіста. — Львів: ПАІС, 2004. — 332 с.
    2. Могильницька Ольга. Культура та етика ведення суперечки, дискусії, полеміки. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2009.
    3. Абрамович С., Чікарькова М. Риторика: навч. посібн. — Львів: Світ, 2001. — 240 с.
    4. Куньч З. Українська риторична термінологія: історія і сучасність: Монографія. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. — 216 с.
    5. Михальская А. Педагогическая риторика: история и теория: Учебное пособие для студентов педагогических университетов и институтов. — М.: Издательский центр «Академия», 1998. — 432 с.
    6. Молдован В. Риторика: загальна та судова: навч. посіб. — 2-ге вид. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 320 с.
    7. Сучасна педагогічна риторика: теорія, практика, міжпредметні зв'язки: зб. наук. праць за матеріалами наукового семінару / За ред. Т. Космеди. — Львів: ПАІС, 2007. — 268 с.
    8. Томан І. Мистецтво говорити / Пер. з чеської В. Романця. — 3-тє вид. — К.: Україна, 1996. — 269 с.
    9. Чибісова Н., Тарасова О. Риторика: навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 228 с.
    10. Мацько Л. І., Мацько О. М. Риторика: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2003. — 311 с.
    11. Ивин А. А. Риторика: искусство убеждать. Учебное пособие / А. А. Ивин. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. — 304 с.

    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

    *

    *

    *